Календарне планування
спецкурсу
«Моє місто Кам’янець-Подільський»
№
п/п
|
Дата
|
Тема уроку
|
Зміст уроку
|
Дидактичне забезпечення
|
Домашнє завдання
|
Розділ 1. Біля витоків історії
|
1
|
|
Подорож у минуле
|
Знайомство з містом. Мандруємо вулицями древнього Кам’янця (характеристика назв вулиць, розповідь про відомі будівлі (культові, оборонні, житлові). Легенди про місто. Відомі люди міста. Походження назви Кам’янця.
|
|
|
2
|
|
Відомості про минуле міста
|
Звідки ми дізнаємося про минуле. Характеристика археологічних, усних, писемних джерел. Історики полемізують про вік міста. Основні версії походження Кам’янця: литовська і давньоруська. Думка архітекторів Є. і О. Пламеницьких, щодо римського походження та віку міста. Які науки допомагають вивчати історикам минуле. Дослідники історичної спадщини міста.
|
|
|
3-4
|
|
Сиве минуле міста
|
Поява перших людей на теренах краю. Археологічні знахідки на найдавніших стоянках. Заселення кам’яного острова. Характеристика поселень трипільської культури на території міста. Матеріальна і духовна культура трипільців. Скіфське городище. Гуни на території краю. Гунські криниці. Поселення тиверців та уличів. Життя та облаштування городища. Кам’янець у складі Пониззя. Під владою “Золотої Орди” Самоврядування громад, “татарські люди”. Характеристика економічного та культурного становища краю.
|
|
|
5
|
|
Кам’янець у складі Великого князівства Литовського
|
Утворення і зміцнення Литовського князівства. Князь Міндовг. Захоплення Литвою земель колишньої Київської Русі. Битва за річку Сині Води. Приєднання Поділлядо Литви.Князі Коріатовичі та їх політика на землях краю і міста.
|
|
|
Розділ ІІ. Середньовічний Кам’янець
|
6
|
|
Під Польською короною
|
Прагнення Польщі поширити свою владу на українські землі. Причини, умови та наслідки Кревської унії. Вітовт захоплює місто. Спитко Мельштинський – володар Поділля. “Сорокалітня війна" (1394-1434 pp.) за Поділля між Литвою і Польщею. Брати Бучацькі та їх політика. Кам’янець - державне місто, адміністративний і політичний центр Поділля. Органи влади у Подільському воєводстві.
|
|
|
7-8
|
|
Місто-фортеця
|
Місто та його природний захист. Стара Фортеця: історія будівництва. Цокуп Претфус. Причини побудови Нового замку. Теофіл Шомберг. Фортифікаційні оборонні споруди навколо міста. Руські і Польські ворота. Характеристика оборонних споруд (за вибором).
|
|
|
9-10
|
|
У середньовічному місті
|
Життя середньовічного Кам’янця. Природні явища в історії міста. Забудова Кам'янця. Передмістя міста. Гравюра К.Томашевича: характеристика органів управління згідно з Магдебурзьким правом. Суд у середньовічному місті. Національний склад населення. Побут, одяг жителів міста.
|
|
|
11-12
|
|
Ремесло і торгівля міста
|
Розвиток торгівлі у місті: ярмарки, торги, базари. Характеристика внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Кам’янець - один із центрів міжнародної торгівлі. Походження назви Карвасари.
Ремесло середньовічного міста. Цехи - професійні об’єднання ремісників. Порядок управління цехом, права та обов’язки його членів. Статути цехів. Порядок вступу до цеху. Судові функції цехів. Руйнування цехової структури середньовічного міста. Партачі.
|
|
|
13
|
|
Православ’я у місті над Смотричем
|
Православна віра - віра корінних жителів міста. Православні святині міста. Опис найдавніших церков міста: Свято-Троїцької, Іоанно-Предтеченської та святих апостолів Петра і Павла. Причини на наслідки занепаду православної віри. Братства. Іссая Кам’янчанин.
|
|
|
14
|
|
Утвердження католицької віри в Кам’янці -Подільському
|
Причини поширення католицизму в краї та місті. Булла Папи Римського Григорія ХІ. Чернечі ордени,їх культові споруди. Католицький західний фасад православного міста. Костьол св.. Петра і Павла, характеристика інших культових споруд.
|
|
|
Розділ III. Національні громади міста.
|
15
|
|
Українці-господарі міста
|
Українці - корінне і найдавніше населення міста. Руський ринок - майдан, його історія. Право на самоврядування української і громади. Боротьба з польським магістратом. Герасим Смотрицький - писар магістрату, культурний діяч середньовіччя. Культурна спадщина громади. “Кам’янецьке евангеліє”. Характеристика культових споруд. Особливості побуту, одягу українців, їх звичаї.
|
|
|
16
|
|
Вірменська громада у місті
|
Причини міграції вірмен. Коли з’явилися вірмени - поселенці у місті. Заняття вірмен. Органи управління вірменською громади. Благодійні справи вірмен. Турецьке завоювання міста і подальша доля вірменської громади. Причини асиміляції вірмен.
Культурне життя громади. Степанос Рошка доктор філософії і богослов’я. Кам’янець - центр вірменської рукописної культури. "Кам’янецька хроніка”. Культові споруди общини. Особливості побуту та дому вірмен.
|
|
|
17
|
|
Поляки у Кам’янці
|
Роль у економічному та політичному жиггі поляків після входження Поділля до складу Речі Посполитої. Польський майдан -ринок. Ратуша. Діяльність польського магістрату. Палацова забудова польських магнатів. Палац Чарторийських. Побут та особливості одягу поляків.
|
|
|
18
|
|
Етнічне розмаїття у місті над Смотричем
|
Етнічні спільноти на території міста. Євреї. Історія заселення ними міста.
Культурна спадщина, основні заняття. Німецькі поселенці. Цигани, татари, молдовани (волохи) та інші етнічні групи Кам’янця-Подільського. Причини етнічного розмаїття серед мешканців міста.
|
|
|
Розділ ІУ. Під владою Польщі, Османської Імперії, Росії
|
|
19
|
|
Кам’янець в період національної революції.
|
Причини і чинники національно-визвольної революції. Характеристика революційних подій на Правобережжі. Діяльність повстанців, опришків на теренах краю. Кам'янець - форпост поляків. Облога Кам’янця військами Б.Хмельницького.
|
|
|
20
|
|
Як турки Кам’янець взяли.
|
Суспільно-політична ситуація на землях України та Поділля напередодні війни. Облога замку турецьким військом. Капітуляція міста. Юрій (Єжи) Володиєвський. Султан Магомет IV у місті.
|
|
|
21
|
|
Турецький ейялет
|
Турецький порядок в Кам’янці. Пам’ятки історії та архітектури того періоду. Мінарет. Ю. Хмельницький - князь Сарматський, правитель України. Карловецька угода. Передача міста під владу поляків.
|
|
|
22
|
|
Кам’янець наприкінці ХУІІ у ХУІІІ ст..
|
Відбудова міста. А.Гловер - військовий інженер і комендант фортеці. Розвиток ремесла і торгівлі. Ян де Вітте — комендант і архітектор міста. Софія Потоцька і Кам’янець. Відбудова культових споруд, Хрестовоздвиженська церква. Тринітарський костьол. Становище православного та єврейського населення: виселення за межі міста, позбавлення прав, закриття православних храмів.
У вирі гайдамацьких повстань: причини, наслідки
|
|
|
23-24
|
|
Місто під владою Російської імперії.
|
Як Кам’янець потрапив до складу Росії. Нові органи влади. Економічний та суспільно-політичний розвиток міста у XIX столітті. Організація декабристів “Залізні персні”: мета та основні напрямки діяльності. Народницькі організації у місті: причини їх створення, напрямки діяльності, значення у суспільно-політичному житті міста. Культурний розвиток Кам’янця-Подільського. Знамениті, відомі люди міста. Забудова Нового плану. Собор Олександра Невського. Характеристика житлової забудови XIX століття. Герб міста
|
|
|
25
|
|
На ниві освіти і науки
|
Особливості розвитку освіти у XVIII - XIX століттях. Чоловіча гімназія: історія створення закладу, організація навчального процесу. Відомі діячі культури, науки, мистецтва - вихованці гімназії. Кам’янець-Подільська духовна семінарія. Розвиток освіти для жінок у місті: приватні пансіони, Маріїнська гімназія. Церковне давньосховище.
|
|
|
26
|
|
Життя та побут мешканців Кам’янця.
|
Характеристика Кам’янця-Подільського XIX століття. Соціальний, національний склад жителів міста. Рівень поширення освіти. Заняття і уподобання мешканців. Побут.
|
|
|
|
|
|
27
|
|
Кам’янець на початку XX століття.
|
На зламі епох. Розгортання національно-визвольного руху у місті на початку століття. Вплив подій революції 1905-1907 pp. на суспільно - політичне життя міста. Діяльність “Просвіти”. Кость Солуха. Кам’янець у вирі подій І світової війни.
|
|
|
28-29
|
|
У буремні революційні роки.
|
Події Лютневої революції в краї. Кам’янець-Подільський в період національно- визвольних змагань. Доба Центральної Ради і місто. Гетьманат А.Скоропадського. Створення та діяльність Українського державного університету. І.Огієнко. Кам’янець - столиця УНР. Діяльність урядових структур С.Петлюра, причини поразки національно- визвольних сил, встановлення в місті радянської влади.
|
|
|
30
|
|
Радянська влада у місті. Епоха голоду і терору.
|
Розвиток міста у 20-30-х роках. Діяльність вищих навчальних закладів Кам’янця-Подільського. Політика “українізація” та її вплив на культурний розвиток міста В.Гагенмейстер. Голодомор 1932-1933рр.: причини та наслідки. Репресії. Знищення історичних пам’яток.
|
|
|
31-32
|
|
Кам’янець у вогні війни.
|
Причини та початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення Кам’янця - Подільського фашистами. Окупаційний режим на території міста. “Долина смерті”. Рух опору. Діяльність підпільних організацій на території Кам’янця-Подільського. В.Поворін. Визволення міста.
|
|
|
33
|
|
Післявоєнна відбудова. Розвиток міста у 60-80-х роках.
|
Особливості післявоєнної відбудови Кам’янця-Подільського. Життєвий рівень населення. Економічний і суспільно-політичний, культурний розвиток міста в 60-80- х роках. Г.Тонкачеєв. Розвиток промисловості Кам’янця-Подільського О.Лєсовой.
|
|
|
34
|
|
Сучасний Кам’янець-Подільський.
|
Кам’янець-Подільський в епоху незалежної України: проблеми, перспективи розвитку. Органи влади. Туристична сфера. Освітні заклади міста. Моє місто у майбутньому.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ВОРОНЮК Людмила Алімівна,
вчитель історії СЗОШ №5,
член Національної спілки краєзнавців України
Кам’янець-Подільський напрочуд дивовижний край, багатий історичними та культурними традиціями, а найбільше його багатство - чудові, талановиті люди. Щорічно лави славних земляків поповнюють творчі, цілеспрямовані, успішні люди, наповнені прагненням бути корисними своєму народові, своїй країні. В даній роботі зібрані матеріали про добре відомих і незнаних земляків, які є представниками ділової, культурної та наукової сфери. За життя вони намножили багато трудових і творчих скарбів не тільки собі, а й зробили значний внесок у розбудову України. Ці люди творили і творять обличчя краю. Деякі з них знані не лише в Україні.
Проводячи дослідження історії минулого і сучасного нашого краю учні СЗОШ №5 з ентузіазмом долучилися до створення власного банку даних про славних земляків. Представлені матеріалами - дослідження учнів сьомих - десятих класів. Повідомлення, статті, проекти гідно презентують політичну, ділову, культурну та наукову еліту міста. Школярі щиро запрошують шановних читачів ближче познайомитися із нашими видатними земляками, а також пропонують добірку матеріалів про своїх рідних.
Висловлюю вдячність батькам учнів за допомогу своїм дітям у виконанні складного завдання. Особлива подяка Красовській Нелі Вікторівні, матері учня 7-а класу за активне сприяння синові Красовському Василеві, у пошуках архівних матеріалів у фондах редакції газети «Подолянин», міського товариства «Просвіта», а також надання сімейних документів.
Робота над власними проектами і дослідженнями почалася з представлення неповного списку відомих людей нашого міста які народилися, навчалися, жили, діяли, творили, працювали в минулому, і працюють сьогодні.
А далі ідеї, пошуки, дослідження, статті, повідомлення, твори, проекти… І ось результат.
НЕБЕСНА
СОТНЯ :
"Дорогий Папуся!
Сьогодні минає сорок днів з того трагічного ранку, з того жахливого дня який змінив так кардинально наші життя, з того моменту коли Ти, борючись за справедливість, втратив своє життя... Я не можу повірити і до кінця усвідомити, що тебе більш немає... Як, Тебе, людину з таким великим серцем, такого люблячого, доброго, щирого могла спіткати така доля?!
Ми усі дуже тужимо за Тобою! Так не вистачає Тебе! Не вистачає твого сміху, щирої посмішки, твоїх жартів та слів «Все буде добре». Ти був завжди таким енергічним, оптимістичним... В Тебе було так багато друзів, бо Ти вмів знайти шлях до серця кожного... Ти завжди поспішав бо хотів зробити масу справ... А головне Ти ніколи не падав духом! Ти вірив, що добро завжди переможе, що настануть часи коли наша країна розквітне, коли люди зможуть жити достойно і саме з цим переконанням Ти йшов на Майдан.
Папуся, Ти завжди був, є і будеш моїм героєм та взірцем! Ти завжди в наших серцях!!! Ми дуже сильно любимо і ніколи не забудемо, будемо продовжувати твою справу, пам'ятаючи твої настанови!!!
Спочивай з миром, Папуся!!!"
ПОХОРОНИ КОРНЄЄВА А.П.
Про те, як вбивали ГЕРОЯ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
КОРНЄЄВА А.П.
ЖИТТЯ ПРОЖИТИ - НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ
на прикладі КОРНЄЄВА А.П.
Бординюк Вікторія, 10 кл.
Кам’янчанка Т.Н.Яблонська – окраса образотворчого мистецтва України
Дана робота висвітлює життєвий і творчий шлях народної художниці СРСР і України, дійсного члена Академії мистецтв СРСР і України, професора, Героя України, лауреата трьох Державних премій СРСР, двох медалей Академії мистецтв СРСР, Національної премії України ім. Т.Шевченка – Т.Н.Яблонської кам’янчанки, в минулому учениці V трудової школи м. Кам’янця – Подільського (нині спеціалізова ної ЗОШ №5 з поглибленим вивченням інформатики).
Актуальність теми полягає в тому, що сьогодні питання навчання і проживання Т.Н.Яблонської в нашому місті майже не вивчене і мало описане.
Мета і завдання дослідження. На основі аналізу комплексу джерел: наукових праць, опублікованих газетних статей та матеріалів використаних з Інтернет – ресурсів, а також зібраних власних матеріалів мала на меті спрямувати свою роботу на збір матеріалів про видатну художницю Т.Н.Яблонську, показати її творчий шлях, головні здобутки, вплив на розвиток культури регіону, України та світу, взагалі. Подати основні відомості з біографії художниці, з’ясувати, систематизувати і узагальнити матеріал з життя Т.Яблонської в Кам’янці - Подільському. На відміну від авторів, які ґрунтовно досліджували і досліджують її біографію, моє завдання набагато скромніше – окреслити ті етапи життя «Сонячного майстра», які зв’язані з нашим краєм, зафіксувати найважливіші події її життя в стінах нашої школи, окремо звернути увагу на колекцію робіт Т.Н.Яблонської в картинній галереї нашого міста.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що результат праці багатьох збирачів і дослідників життя і культурної спадщини Т.Яблонської можуть доповнити також мої матеріали про історію розвитку культури й мистецтва нашого краю в обличчі славної землячки. Вперше проведено наукове учнівське дослідження біографічних даних про роки її проживання і навчання в місті Кам’янці-Подільському і, зокрема, в школі №5. Вивчено питання щодо зібраних робіт Т.Н.Яблонської та її персональні виставки в художньому відділі приміщення картинної галереї м. Кам’янця - Подільського.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки роботи можуть бути використані для підготовки історичних та краєзнавчих видань, посібників, для використання науковцями, краєзнавцями, працівниками бібліотек, екскурсоводів, для організації музейних виставок, при вивченні курсу «Моє місто – Кам’янець-Подільський».
Даний матеріал стане інформаційним імпульсом для тих, кому були маловідомі описані люди, їх тісний зв’язок з нашим краєм.
Ключові слова: Кам’янець-Подільський; Яблонська Тетяна Нилівна; Яблонський Ніл Олександрович; художниця; картини; виставки; музеї; нагороди.
Кам’янець-Подільський напрочуд дивовижний край, сповнений духом гордості, величі, багатими історичними та культурними традиціями, а найбільше його багатство - чудові, талановиті люди. Україні відомо багато імен, якими пишається місто. Серед їх розмаїття не загубилося ім’я і Тетяни Нилівни Яблонської - народної художниці СРСР і України, дійсного члена Академії мистецтв СРСР і України, професора, Героя України, лауреата трьох Державних премій СРСР, двох медалей Академії мистецтв СРСР, Національної премії України ім. Т.Шевченка [ 21]. 24 лютого 2012 року виповнилося 95 років від дня її народження.
Персональні виставки Тетяни Яблонської проходили в десятках міст СРСР і світу. Її картини є у Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному Російському музеї (Санкт-Петербург), Національному художньому музеї України (Київ), у багатьох інших музеях та приватних колекціях [18].
Діяльність Тетяни Нилівни пройшла у результативній і плідній атмосфері. Викликає інтерес кожна сторінка її життя взагалі і, зокрема та, що пов’язана з Хмельниччиною. Виникає бажання зазирнути в глибини душі сонячного майстра, дізнатися яким був ранок її творчості і, що приготував художниці вечір славетного життя. Не менш важливими є питання про шлях до безсмертя її імені і творчої спадщини.
Все це викликає конкретики, отже розглянемо в хронології ті події, що відбувалися у родині Яблонських.
Т. Н. Яблонська народилася 11(24) лютого 1917 року в Смоленську (Росія) в родині художника, графіка і викладача словесності Яблонського Ніла Олександровича. [24].
Батько відомої художниці Тетяни Яблонської Яблонський Ніл Олександрович походив із сім'ї священика. Навчався в духовній семінарії (вигнаний у 1905 році за участь у студентських страйках), пізніше - в Духовній академії в Москві. Закінчив Московський університет (історико-філологічний факультет) [23].
Після його закінчення працював у Вітебську, потім переїхав до Смоленська, де викладав словесність і літературу в гімназіях. Тут в 1916 році одружився з Вірою Георгіївною Варгасовою [12].
У перші роки після революції 1917 року прийняв рішення продовжити художню освіту. Учасник перших смоленських виставок картин і прикладного мистецтва. Один з учасників Смоленського товариства художників (1917-1920) [23].
20-ті роки - часи пошуку й руйнування старих традицій не тільки в творчості художника , а й в житті. Ніл Яблонський з дружиною і трьома дітьми робив спроби після жовтня 1917 року виїхати з країни по морю, через Одесу, і перейти західний кордон в районі Кам’янця-Подільського. У 1928 році Яблонські переїхали до Одеси, а в 1930 - в Кам'янець - Подільський [27]. Тут батько обійняв посаду вчителя малювання школи №8, туди ж віддав на навчання і сина Дмитра. У фондах музею історії школи №5 є стаття про Т.Яблонську (автор невідомий), яка вказує на те, що Ніл Олександрович також був вчителем малювання даної школи [10]. Працівники художнього відділу приміщення картинної галереї м. Кам’янця - Подільського теж посилаються на таку ж статтю в доводах інформації про трудову діяльність Яблонського. Охоче згадували довоєнні випускники школи №8 свого вчителя Ніла Олександровича, який з особливим підходом зацікавлював їх, заохочував малювати, прищеплював любов до прекрасного. Учив до старанності, акуратності, порядку. Мабуть, це сприяло тому, що не тільки Дмитро, але і його ровесники стали талановитими архітекторами [10].
У Кам’янці – Подільському минуло й дитинство Тетяни та її сестри Олени. Тетяна здобувала освіту в трудовій школі №5, що знаходилася на вулиці Гунська, 9 [7]. Сучасна назва школи (від жовтня 1999 р.) – спеціалізована загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 5 з поглибленим вивченням інформатики. До речі, названий навчальний заклад веде відлік від приватного жіночого училища Славутинської, відкритого 1901р. [4].
Тетяна та Олена змалечку захоплювалися малюванням і не розлучалися з мольбертом та пензлями ні в Одесі, ні в Кам'янці-Подільському. Основи фахових знань діти отримали від Ніла Олександровича, котрий підготував їх до вступу до художнього інституту. Сам батько не витримав екзамену до Академії мистецтв, переїхавши до Москви лише трохи вчився у Вхутемасі у А. Е. Архипова, по суті, так і залишився аматором [23].
Дівчатка будучи закоханими в чари мистецтва малювали все: краєвиди стародавнього українського містечка з його старовинною фортецею та мальовничими берегами Смотрича, натюрморти, одна одну [21].
На відстані років все частіше згадувала Тетяна Нилівна світлу, чисту пору свого життя в Кам'янці – Подільському, в тому краї, який запам’ятався чарівним та неповторним. Жила на вулиці Московській, недалеко від ІНО (Інституту народної освіти), тепер державний університет. До останнього не забувалися жінці ті щасливі дні дитинства, коли школяркою босоніж ступала з подругами відгалуженими від школи ніби пелюстки ромашки провулками. А далі – ажурна стрічка старовинного парку і білі вогники каштанів, а також підсинені сутінками стіни фортеці і вічно безжурний Смотрич, що омиває своїми водами старе місто. З радістю ділилася з дітьми, внуками та правнуками велика трудівниця спомином про те, як бувало лазила з однолітками по скелях, купалася у Смотричі під тихими вербами і навчилася так плавати, що потім живучи у Києві, сама, одинцем перепливала Дніпро. А на ковзанах літала, як стріла, та ще й з «цирковими трюками».
Вчилася добре. Виявляла схильність не лише до малювання, а й математики та фізики. Вчитель математики цінував її неабиякі здібності й радив зайнятися лише математичною освітою. І навіть свій перший внесок у сімейний бюджет 16 – річна Тетянка здійснила як репетитор з математики. Та батько бажав бачити дочок тільки художницями. Мрія батька отримала благословення і здійснилася [10].
Успішно закінчивши семирічку в 1933р. [27] Тетяна, разом з родиною, переїхала до Києва, вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації (1935) стала студенткою живописного факультету (1935-1941) Київського державного художнього інституту, закінчила інститут за спеціальністю «художник-живописець» (майстерня професора Ф. Г. Кричевського) [17]. Як викладач дала освіту і заслуженому художнику України нашому земляку Негоді Борису Михайловичу.
З нашим краєм Т. Яблонську єднають не лише перші кроки у життя. Вперше по війні приїхала на Поділля в Летаву, в колгосп ім. В.І. Леніна, як викладач Київського художнього інституту з групою студентів [26]. Жила в Летаві 4 місяці, заїжджала і в Кам’янець. Щедрість Подільської землі видалась казковою. Самовіддані, працьовиті люди, в колгоспі – одинадцять Героїв Соціалістичної Праці, дев’ятнадцять орденоносців, двісті дев’ять трудівників з іншими урядовими нагородами надихнули, окрилили молоду художницю на створення картини «Хліб», що стала шедевром її творчості. За неї Т. Н. Яблонській було присвоєно звання Лауреата Державної премії СРСР [10].
Всі картини Т.Н. Яблонської що з’явилися на світ в нашому краї сповнені поетичних думок, яскравих образів, світлих почуттів, неперевершених композицій були любі і дорогі авторці, як діти. А нам, подолянам, вдвічі приємно, що «Хліб» - подільське творіння, і сама художниця, і знавці мистецтва, і держава оцінили дуже високо.
Тетяна Яблонська прийшла у мистецтво в 1940-х роках й одразу показала себе живописцем оригінальним та своєрідним [21]. Талановита художниця барвистим світом своїх картин полонила душі шанувальників прекрасного.
Починаючи зі студентських років, мала більш ніж 30 персональних виставок у Москві, Лондоні, Будапешті, в Києві, інших містах [27].
До 70-річчя художниці Київський державний музей українського образотворчого мистецтва в трьох залах понад два місяці експонував її твори, який ювілярша назвала «В дорогой Каменец». Ці слова Т.Н. Яблонська також написала на запрошенні відвідати персональну виставку картин в оточені численних відвідувачів [10].
Вказуючи на участь землячки у різного виду виставках не можна не згадати про презентацію робіт Т. Яблонської у нашому місті також в 1970 році [21]. Нині художній відділ приміщення картинної галереї Кам’янець - Подільського державного історичного музею - заповідника на території Національного історико – архітектурного заповідника «Кам’янець» з гордістю представляє 10 робіт своєї землячки, які вона, буваючи в Кам’янці, подарувала музею, а також каталог виставки «Т.Яблонська» (Упорядники каталогу Г.Пригода, Г.Атаян) [13]. Представлена колекція картин «Сад», полотно/олія, 1985 р.; «В Седніві. Зимовий парк», полотно/олія,1984р; «Старий Київ», полотно/олія, 1974 р.; «Біля Дніпра», полотно/олія, 1946р.; «На веранді», полотно/олія, 1959р.; «Засіяний город», полотно/олія, 1978р.; «У загоні. Летава», полотно/олія, 1948р.; етюд до картини «В парку», полотно/олія, 1946 р.; ескіз плаката, папір/акварель, 1984р.; портрет «Антоніна Ніколіна», полотно/олія, 1948р. знайомить відвідувачів з творами широкого мистецького діапазону. В даний час проходить процес оновлення деяких рамок до картин.
Життя Тетяни Яблонської йшло переможною ходою. Час від часу художниця отримувала звання та нагороди. Тетяня Яблонська, єдина серед художників-живописців, якій присвоєно звання Героя України. У 2005 році депутати Київської ради ухвалили рішення про створення музею Героя України Тетяни Яблонської та присвоєння її імені одній з столичних вулиць [18].
Висновок
М.П. Бажан в одному з своїх листів до кам’янчан писав: «Ми подоляни, ми кам’янчани. Ми маємо про що оповісти поколінням. Підростуть нові покоління і примножать славу…»[6]. Я, як учениця тієї школи, яка дала освіту легендарній Яблонській Т.Н., вважаю своїм обов'язком втілити ці пророчі слова нашого земляка в життя. Описані мною життєвий і творчий шлях всесвітньо відомого майстра художнього мистецтва доповнять ті скупі рядки біографії Тетяни Нилівни, де вказано про життя і навчання в м. Кам’янці-Подільському, а також збагатять скарбницю відомостей про її діяльність в нашому краї. Зрозуміло, що ці сторінки учнівського дослідження життя майстра, Жінки з великої літери, не є повністю вивченими і достатньо науковими, але сподіваюся, викличуть пізнавальний інтерес.
Вшановуючи пам’ять про свою ученицю Яблонську Тетяну, педагогічний колектив спеціалізованої з поглибленим вивченням інформатики ЗОШ №5 на базі музею історії школи, створив експозицію її творчості. Проводячи тут екскурсії, чи уроки малювання, вчителі прилучають школярів до українського образотворчого мистецтва, і з гордістю знайомлять з репродукціями художніх картин своєї учениці - Героя України Яблонської Тетяни.
Вірю в те, що ім’я нашої учениці, землячки Т.Яблонської, назавжди залишиться в пам’яті українського народу як оповідачки краси природи, людської праці, щастя і життя.
Джерела
1. Будинок картинної галереї – музей мистецтва http://sinkevich- tour.com.ua/mustvisit/kartunnagalereya
2. Владич Л. Тетяна Нилівна Яблонська.- К.: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри УРСР, 1958.- 62 с.: ілюстр. [ст 85.143(4УКР) В 57]
3. Воронюк Людмила, Чернецький Ігор. ЗОШ № 5: мовою історичних фактів: До 100-річчя навчального закладу // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 17 серпня. – С. 6;
4. Воронюк Л. А., Чернецький І. С. Кам'янець-Подільська СШ № 5: історія і сучасність // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 167–170.
5. Завальнюк О.М., Комарніцький О.Б., Минуле і сучасне Кам’янця – Подільського: політики, військові, підприємці, діячі освіти, науки, культури й медицини: Історичні нариси. – Вип.1. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003 р. – 316 с.
7. Короткевич Е. Татьяна Яблонская. Живопись, графика: Альбом.- М.: Сов. худож., 1980.- 110 с.: ил. [ст 85.143(4УКР)я6 Я 14]
8. Короткевич Е. Татьяна Яблонская / Е. Короткевич. – М. : Сов. художник, 1980. – 108 с.
9. Матеріали фонду музею історії школи №5 м. Кам’янця – Подільського.
10. Порудоминский В. Солнечная высота /Худож. Г.Камзолова.- М.: Малыш, 1987.- 29 с.: илюстр. [ст 85.14 П 60]
11. "Тетяна Нилівна Яблонська. Каталог" (Київ, 1987); "Тетяна Яблонська.
12. Тетяна Яблонська: Народний художник України, академік Академії мистецтв України : кат. виставки. – К., 1997. – 95 с. : іл. – (Видатні українські художники ХХ століття).
13. Тетяна Яблонська. Кат. виставки. Упорядники каталогу Г.Атаян, Г.Пригода. – К., «РС WORLD UKRAINE», 1997.
14. Тетяна Яблонська: Живопис – графіка : альб. / авт.-упоряд. І. Бугаєнко. – К. : Мистец., 1991. – 176 с.
15. Тетяна Яблонська // Шаров І. Художники України: 100 видатних імен / І. Шаров. – К., 2007. – С. 467.
16. Тетяна Яблонська // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана, В. А. Афанасьєва. – К., 1973. – С. 265.
17. Татьяна Яблонская – Биография | Persones.ru
18. Татьяна Яблонская vkontakte.ru/club5881925
20. Чорнобривцева О. Тетяна Яблонська // Чорнобривцева О. Художники.- К., 1987.- С.16-21. [ст 85.103(4УКР) Ч-75]
21. Шемчук Я. Виставка творів Т. Яблонської // Прапор Жовтня. – 1970. – 12 грудня. – С. 4
22. Яблонский, Нил Александрович — Википедия ru.wikipedia.org/.../Яблонский Нил Александрович
23. Яблонская, Татьяна Ниловна — Википедия ru.wikipedia.org/.../Яблонская Татьяна Ниловна
25. Яблонская, Татьяна Ниловна . Хлеб. 1949. ГТГ www.school.edu.ru :
27. Відомості про Т.Н.Яблонську зібрані самодіяльним краєзнавцем Подуст-Ковнер Оленою Олександрівною з допомогою літератора «Радянської України» В.П. Бутовською, яка на прохання зустрілася на вернісажі з Т.Н.Яблонською і взяла для неї корисне інтерв’ю. 1987 р.
Війни закінчуються, а історія вічна
В
РАМКАХ КОНКУРСУ
«непізнана історія мого краю»
Матеріал підготовлений учнем 10 класу спеціалізованої загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №5 з поглибленим вивченням інформатики м. Кам’янця – Подільського КОЛЕСНИКОМ Миколою під керівництвом вчителя історії, члена Національної спілки краєзнавців України Воронюк Людмили Алімівни.
Вступ
Даний проект відтворює професійний, життєвий і творчий шлях Людини, яка присвятила себе суспільству, улюбленій справі, яка досягла значних здобутків. Матеріали проекту знайомлять з маловідомим військовим і громадським діячем кінця ХХ – початку ХХІ століття, який народився і проживає на Поділлі.
Актуальність теми полягає в тому, що вже 24 роки поспіль Україна відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, проте, ще й досі час не поставив оцінку Афганській війні. Нові реалії поставили „афганців” України перед проблемою достойного визнання їх заслуг перед Батьківщиною.
Якими б суперечливими не були сучасні оцінки тих чи інших подій, вони в жодному разі не повинні принижувати честь і гідність їх безпосередніх учасників, адже війни закінчуються, а історія, яку творять такі люди - вічна.
Мета і завдання дослідження. На основі аналізу джерел: опублікованих газетних статей, матеріалів використаних з Інтернет – ресурсів, а також зібраних спогадів ветерана афганської війни Кудрі В.М. маю на меті показати життєвий шлях Людини, яка чесно виконувала і продовжує виконувати свій обов’язок офіцера.
Основним завданням цієї роботи є збереження історичної пам’яті та поліпшення патріотичного виховання.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що фактичний матеріал може бути використаний для підготовки історичних та краєзнавчих видань, для використання краєзнавцями, працівниками бібліотек, вчителями для організації та проведення виховних годин для школярів, при вивченні курсу «Моє місто – Кам’янець-Подільський.
Даний матеріал стане інформаційним імпульсом для тих, хто збирає матеріали про воїнів-інтернаціоналістів для формування позитивної громадської думки про них.
За змістом робота написана у вигляді короткого історичного нарису, який підкріплений фото- та відео- матеріалами про життя і діяльність Кудрі В.М.
Висловлюю щиру вдячність за надану допомогу працівникам міської організації спілки ветеранів Афганістану (голова Павлевич І.Б), зокрема екс-голові міської організації воїнів – інтернаціоналістів Панчесі Володимиру Євменовичу. Особливу подяку складаю КУДРІ Володимиру Миколайовичу за щирі спогади про об’єктивну історію війни та післявоєнні трудові будні, надання власних документів,фото та відео матеріалів.
Кожна людина – неповторна особистість, проте є серед нас ті, хто присвятив себе суспільству, улюбленій справі сповна. Вважаю, що до списку відомих кам’янчан слід віднести маловідомого військового і громадського діяча кінця ХХ - початку ХХІ століття, який народився і проживає на Поділлі – воїна-афганця, інтернаціоналіста. Я плекаю почуття гордості за свого земляка і край, який подарував нам його.
Мій герой – звичайна людина, воїн – інтернаціоналіст, учасник бойових дій в Афганістані, підполковник запасу, інвалід війни 3-ої групи - Кудря Володимир Миколайович. Народився Володимир Миколайович 31 травня 1964 року в селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області. Закінчив Кам’янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище в 1985 році, Національну академію оборони України в 2000 році. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, нагрудним знаком МО СРСР «За розмінування», медалями СРСР, ДРА, ООН.
Розумний і впевнений, він не ховався за чужі спини будучи у лавах Збройних Сил СРСР, української армії, чи тепер працюючи вчителем військової підготовки в місцевій школі №2. Доля подарувала йому не легке, але дуже змістовне життя, враховуючи його службу по "гарячих точках", а саме:
- командир взводу загородження 21 окремої десантно-штурмової бригади у м. Кутаїсі (Кавказ), де частина була готова до участі в зоні ірано-іракського конфлікту в 1986 році;
- командир інженерно-саперної роти 90 рбр у Марнеульському районі (Кавказ), де в період подій у Нагірному Карабахові (1988-91рр.) приймав участь у заходах по захисту частини від нападів "федеїнів"; - командир взводу розмінування 70 омсбр у провінції Кандагар (Афганістан 1986-88 рр.), де приймав участь старшим групи розвідки та розмінування загону забезпечення руху в 30 бойових операціях по знищенню незаконних бандоформувань, 14 реалізаціях розвідувальних даних та 200 супроводженнях автотранспортних колон через "зелену зону" провінції Кандагар, був відповідальним за стан мінних полів в зоні охорони навколо міжнародного аеропорту АРІАНА та в зоні охорони "Кільце" 1мсб 70 омсбр, забезпечував прийом біженців на початку національного перемир'я, навчав інженерно-саперний батальйон армійського корпусу афганської армії інженерній справі, забезпечував вивід частини з Афганістану в район Кушки;
- старший помічник начальника мобілізаційного відділення 4600 БЗОТ у Ямпільському районі Вінницької області (1991-97 рр.), де також виконував завдання на нештатній посаді командира підрозділу по прикриттю державного кордону з Молдовою;
- начальник циклу вибухонебезпечних предметів - заступник начальника відділу підготовки спеціалістів з розмінування Центру розмінування, де готував спеціалістів з розмінування для Збройних Сил України, в миротворчі місії, а також для МНС та МВС, а восени 2003 року на посаді заступника командира оперативної групи розмінування від Кам'янець-Подільського гарнізону приймав участь у ліквідації наслідків вибухів від пожежі на артилерійських складах в місті Артемівську, за що нагороджений нагрудним знаком "За розмінування І-го ступеню";
- заступник командира батальйону - інструктор (з мінно-вибухової справи) Укрбату в Південному Лівані (2004-2005), де був одним із організаторів підготовки та проведення акредитації на міжнародному рівні саперів. [2, с.1]
На життєвій дозі було жорстоке минуле і часті випробування, які безжально зламали здоров’я, але загартували характер. Дивлячись у вічі смерті доля тричі дарувала йому життя, але взамін забирала спокій за людські втрати на непотрібній війні, за пережиті тривоги тих військових, хто здійснював миротворчі місії, за батьків, дружин і дітей, хто чекав і плекає надії дочекатися. Звільнившись з лав Збройних Сил України Володимир Миколайович на поспішає на заслужений відпочинок, а продовжує навчати військовому мистецтву молоде покоління, горить бажанням займатися громадською і творчою роботою.
Заслужена людина нашого міста вважає своїм обов’язком займатися військово-патріотичним вихованням молоді: донести уроки правди нащадкам так, щоб вони знали про святе не лише з «скупих» сторінок підручника історії, а з власних прикладів ветерана. Не боїться зізнаватися у власних помилках, прорахунках чи вчинках. Визнає провини і застерігає юних слухачів не допускати неправильних дій.
Офіцер не лише виступає перед військовими ліцеїстами, школярами, студентами,
але й створює власні фільми та презентації свого бойового минулого. Незабутньою, надзвичайно хвилюючою, сповненою сліз і переживань була зустріч з Кудрею В.М. на Уроці Мужності присвяченому 24 річниці виведення радянських військ з Афганістану в школі де я навчаюся, яка покликала мене написати про цього діяча. Раніше я мав нагоду чути виступ іншого «афганця», який описував цю війну набагато яскравішими фарбами, наголошував, що вона була не чесною, але не такою вже страшною як її малюють. Виникає питання: хто говорить правду, кому вірити, як встановити істину? Шукаючи відповіді вслухаюся в кожне слово-спогад доповідача.
Жалили серця всіх присутніх, наче пекуча кропива, фотографії та документи з власного архіву «афганця». (див. Додатки) Усі матеріали свого життя Кудря В.М. розмістив у відеохроніці, створеній власними зусиллями. Із попелу забуття, він роками відновлює історію того, що було пережито, у що вірилося, і про що мріялося в роки не лише афганської війни. Мабуть, по тілу кожного присутнього на уроці «пробігали мурашки» від плачу матері афганця, який не повернувся з війни, від вшанування хвилиною мовчання полеглих. Читання власних віршів патріотичного спрямування підсилили емоційне сприйняття тих подій, які не піддаються забуттю.
Саме таке виховання має паростки для життя.
Проте, є в його життєвих епізодах такі моменти про які офіцер не хоче говорити. Насамперед, його душу ранить відношення чиновників до «афганців». Власне, не зважаючи на бойові заслуги перед державою, діяльності офіцера у післявоєнний період у Кудрі В.М. не було ніяких пільг в призначенні на вищі посади чи для вступу в академію. Все відбувалося складним шляхом. Навіть квартиру одержав лише в 2008 році після «довгих війн» в кабінетах чиновників вищого рангу.
Панує гіркота образ в словах мого героя про зруйнований «храм людської душі» - музей воїнів-інтернаціоналістів м. Кам’янця-Подільського, до якого доклала неабияких сил уся спілка ветеранів Афганістану. Ще до недавніх пір Володимир Миколайович міг запросити бажаючих школярів відвідати цей музей, проте, позбавили воїнів-інтернаціоналістів приміщення, і «переселили» їх у міську школу №8, якій теж бракує місця для забезпечення навчально-виховного процесу. Виставка матеріалів даного музею нагадували про самовіддані вчинки тисячів солдатів, офіцерів і службовців, яким довелося виконувати свій громадянський і військовий обов‘язок у «гарячих» точках планети. Кожна річ, що була у музеї — це їхній спогад, відірваний від душі, це дань пам’яті тим, хто віддав життя. На жаль, через невирішеність питань музей досі не поновлено.
Ні, не можна знищувати те, що засвідчує історичне минуле, що передає відчуття горя і переживань, що зберігає живу історичну правду. Кажуть, що плаче дощ, коли залишає хмару, то чи можете уявити собі, як плаче душа афганця за кожним експонатом дорогого всім куточка їхнього пекельного минулого. Саме цим людям з ранньою сивиною, осколками в тілі, болем у старих ранах та минулим, що часом повертається у снах цей музей, мабуть, потрібен найбільше.
Досвід життя Кудрі В.М. змушує замислитися кожного, адже якими б суперечливими не були сучасні оцінки тих чи інших подій, вони в жодному разі не повинні принижувати честь і гідність їх безпосередніх учасників, адже війни закінчуються, а історія, яку творять такі люди - вічна. Тоді час обрав ЇХ, і ВОНИ чесно та самовіддано виконали свій обов’язок, проявляючи стійкість і мужність, героїзм та відвагу.
На завершення, висловлюючи свою думку про почуте і побачене вважаю за необхідне звернутися насамперед до молоді з проханням рівнятися на таких людей як Кудря Володимир Миколайович, у них потрібно навчатися жити і виживати тому, що досвід його життя обпаленого війною і вмитого кров’ю є зразком для теперішніх і майбутніх поколінь.
2.http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com content&task=view&id=968
3. Матеріали власного архіву Кудрі В.М.
Перелік екскурсій |
архітектури, історії фольклору;
Немає коментарів:
Дописати коментар