Всеукраїнський тиждень права

Тиждень права в СЗОШ №5  

  

Діти мають знати свої права

Давним-давно, тисячі років тому на Землі з'явилися люди, одночасно з ними з'явилися головні питання:

- Що люди можуть робити і що не можна?

- Що вони зобов'язані робити і що не зобов'язані?

- На що вони мають право і на що не мають?

  

Дуже довго зважувалися ці питання і, коли їх вирішили, з'явилася Декларація прав людини - заява про права і свободи людини в усьому світі.

  Прийняли закони, які оберігають дитину - найбільше наше багатство.

  В стародавній Спарті слабких, кволих дітей кидали із скелі в прірву, вважаючи, що з них не виростуть сильні і здорові воїни. В часи кріпацтва дітей насильно відбирали у матерів і продавали, наче річ.

  В різні епохи неоднаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Аж у 17-18 ст. на дітей, нарешті, починають звертати увагу - шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику.

      Коли людина народжується на світ, вона вже має право на життя, громадянство, місце проживання, медичне обслуговування, рівність і свободу, відпочинок, дозвілля, соціальне забезпечення, творчу діяльність.

Потім з часом ми отримуємо й інші права: мати освіту, свободу на пересування, на захист, свободу думок та висловлювання, отримання інформаціі.

 У 18 років виникають права на шлюб, участь в управлінні країною, об'єднання в різні союзи, партії, групи, володіння майном, недоторканість особистості і притулок в іншій країні, на вільну працю і вибір професії, винагороду за свою працю і на гідний життєвий рівень.

  Права людини охоплюють громадянські права і політичні свободи, економічні, соціальні і культурні права, а також права спільнот, тобто дітей, жінок, національних меншин, народів тощо. До певної міри, можна говорити і про права людства.

Життя людини, її достоїнство ігнорувалися і порушувалися на протязі всієї історії. Ця картина принципово не змінилася і сьогодні. Проте, ідея застосування норм, єдиних для всіх людей, без будь-якої дискримінації народилася багато століть назад.   

В Європі було прийнято ряд правових документів, що кодифікували свободи.  

Першою була   Велика Хартія Вольностей 1215 року.

Наступним етапом у розвитку ідеї прав людини є творчість Гуго Гроція (1583-1645) — батька сучасного міжнародного права і Джона Локка (1632-1704), який власне розробив всеосяжну концепцію прав людини. Ці ідеї набули широкого поширення в 18 столітті.

 Наступним етапом у розвитку ідеї прав людини є творчість Жана-Жака Руссо (1712-1778).  Сам термін “права людини” вперше з'явився у французькій Декларації прав людини і громадянина (1789 р.). Власне французька Декларація прав людини і громадянина, до певної міри, ознаменувала появу міжнародної теорії загальних прав людини.

  Американська Декларація про незалежність від 4 липня 1776 року базувалася на принципі, що всі люди є рівними, в ній також були зазначені певні невід'ємні права, такі як право на життя, свободу та пошуки щастя. Ці ідеї були закріплені і в Біллі про права, проголошеному у штаті Вірджинія у тому ж році.  І французька, і американська декларації були задумані, як систематичний перелік прав людини.

Права людини у 18 та 19 століттях були пов'язані з особистими свободами людини.  

 Близько 1800 року в Європі з'являється кілька проектів конституцій, які містили класичні права, а також включали у себе статті, що зобов'язували державу до виконання певних функцій у сфері зайнятості, благоустрою, громадського здоров'я, освіти тощо. Соціальні права були повністю вперше включені до мексиканської Конституції 1917 року, Конституції Радянської Росії 1918 року та німецької Конституції 1919 року.

Потреба в міжнародних стандартах прав людини вперше далася взнаки наприкінці 19 століття, коли індустріальні країни почали приймати трудове законодавство.

    Всі члени ООН домовилися вживати заходів щодо захисту прав людини. На початку 1946 року була утворена Комісія ООН з прав людини. А 10 грудня 1948 року у Парижі Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Загальну, або Всесвітню декларацію прав людини. Пізніше цей день було проголошено Днем прав людини.

Після 50-х років багато міжнародно-правових документів підтримало і поширило принципи та ідеї, викладені в Загальній декларації прав людини.  

 Права людей захищаються міжнародним та українським законодавством.

1. Конституція України.

2. Декларація прав людини (прийнята ООН у 1948 р.).

3. Декларація прав дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.).

4. Конвенція про права дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р.).

5. Європейська конвенція про здійснення прав дитини (прийнята 25 січня 1996 р. у Страсбурзі Радою Європи).

Щоб захищати свої права – треба їх знати і вміти використовувати і відстоювати у повсякденному житті.