ВІТАННЯ ЗІ СВЯТОМ ПЕРЕМОГИ

 від вчителів та учнів СЗОШ №5

З забуття, із попелу, з руїн

З забуття, із попелу, з руїн

Ми відновлюєм історію роками,

Щоб нащадки знали про святе,

І її гордились сторінками.

Ми відновлюєм забуті імена,

І ворушим спогадами долі,

Щоб голодна смерть, війна, полон

Через світлу пам’ять пропливли поволі.

З забуття, із попелу, з руїн

Воскресай, історіє, для слави,

Не забута Богом і людьми

Нас веди Подільськими стежками.

Солдат війни,  прийми пошану

Уклін земний, хвалу і  вдячність

За сонце перемоги на Землі

Вам,  сивочолі  ветерани

Курличуть в небі журавлі.

Спасибі, рідні, Вам, за перемогу,

За дні щасливі, світлий небокрай,

За землю вільну,  за сади квітучі,

За наш земний,  Подільський рай.

Солдат війни,  прийми пошану

Від зовсім юних подолян.

Хай буде слава Ваша вічна,

Як заповів колись Бажан.

Людмила ВОРОНЮК, вчитель історії

Тримав гвоздику ветеран

В руках, тремтячих і міцних,

Тримав гвоздику ветеран…

Обтер сльозу, згадав про тих,

З ким довгі зими воював.

Про те, як сумував за домом,

Як матір плакала вночі,

Як він зазнавши болю, й втоми,

Не знав чи житиме, чи ні…

Як з другом у холодному окопі

Ділив останній він ковток води,

Як кожну ніч їм снився спокій,

Як рятували ангели з біди.

Згадав усе … як у тумані, у мутному,

Прикривши очі, мовчки попросив:

«Не дай же, Господи, нікому

Того, що я вже пережив…»

До ветерана підійшов хлопчина,

Ще зовсім юне і усміхнене дитя,

Вручив йому він гілочку калини,

Подякував за подароване життя.

Старий легенько обійняв хлопчину,

і в передзвоні старих орденів

він тихим голосом сказав  дитині:

- Я вдячний вам від всіх старих дідів.

 Сказавши це, він щиро усміхнувся,

Але в душі ще спогади  сумні,

Повільно, на протезі повернувся

Й пішов вперед, назустріч  до зорі…

Бординюк Вікторія, учениця 9-Акл.

Ми війну подолали

Вже роки пролетіли,

Відіграли бої,

Журавлі відлетіли,

Сповіщаючи всіх:

«Ми війну подолали,

Ми здобули свободу,

Мир і спокій з’єднали

Ради нового зльоту».

Їхнє серце стискається,

Коли згадують бій,

Моє серденько крається,

Відчуваючи біль.

Не забудем ніколи

Пісню вічну, живу

Про любов і свободу,

Про надію свою.

Не забудем ніколи

Ми ваш подвиг святий,

Милий, любий, шановний,

Ветеран дорогий.

Сивину не помітим

Ми на скронях живих.

Завжди  ми пам’ятаєм

Вас іще молодих:

Хто загинув в бою,

Хто навік полюбив,

Лиш по щічці сльозу

Кожен з нас пропустив.

Не забудемо тих,

Хто залишив цей світ

Ради нас, молодих,

Ради посмішок всіх.

Не забудемо тих,

Хто пролив свою кров,

Хто в окопах сирих

Захищав нас всіх знов.

Поклонімося,  люди,

Тим,  хто нас уберіг,

Помолімося всюди,

Щоб Господь їх стеріг.

Бординюк Вікторія, учениця 9-А кл.               

    Присвячується всім учасникам війни.

 Вічна пам’ять тим, хто зараз не з нами…

Загриміли пострілом гармати

Загриміли пострілом гармати,

Пісню соловей не доспівав,

Сина рідного благословляє мати,

Щоби рідну землю захищав.

І піднявся весь народ Вкраїни,

Залишивши дім свій вдалині.

Розпочався бій, - рани, руїни,

І усі віддалися війні.

О ні!

В вогні палали села і міста,

Котились сльози від жалю та болю,

Та наш народ ішов, - була мета:

Кувати ту жадану перемогу.

Боролися. Та смерть когось забрала,

Й не б’ється серце   вірних нам людей.

«Прощай, мій світе, я прожив так мало»,-

І сльози покотилися з очей.

Війна… жахлива й невблаганна,

Хоча би пожалій малих дітей, сиріт…

Та ні. У відповідь мовчання,

І лише стогін й плач коло воріт

І нарешті! Господи, хвала!

Від туману звільниться дорога,

І упаде з пліч усіх скала,

Й прозвучить це слово – «Перемога!».

                                                                            Дашко Лілія, учениця 8-А кл.

Страждання минулих літ

Ветерани… Ви стільки літ страждали,

І пам’ятаєте страждання до оцих ось пір.

І лиш ви перемоги всі жадали

І рухались ви долі в перекір.

Ви з болем згадуєте ті літа,

Що відібрали в вас усе що мали.

Уже ясніє в скронях сивина,

А в серці вашому ви все закарбували.

Ви всі стояли до останку у бою

За нас, за Батьківщину, за людей.

За вас у Бога я тихесенько молю

Здоров’я вам і долі для дітей.

За те, що вистоявши в цім жорстокім герці

Не знаючи  де ворог, а де друг

Залишитесь назавжди ви у серці

Бо підняли увесь вкраїнський дух.

Ще в вашій пам’яті страждає той загін

В  якому ви багато літ були.

За це вам всім низесенький уклін

За рани, що іще не зажили.

                                                                                          Панько Олена, учениця 8-А кл.

Біль матері

У вогонь закутана земля,

Клич бойовий долітає здаля,

Юний хлопець біжить з автоматом,

Командир поспішає в медсанбат за солдатом…

Вже каліка - солдат долаючи  втому

І навчившись на біль не зважать,

По дорозі заходить додому –

Щоб батькам  щиру правду війни розказать.

В хаті мати від болю ридала,

Постаріла за декілька днів

Й ледве сину вона промовляла:

«Вбили німці,… на вишні висів…»

І до свіжої батька могили

Син у розпачі бідний упав,

Каже: «Скільки ж, батьку, було в тобі в сили?

Хоч і хворий село захищав!

Я клянуся, що фашистам помщуся,

Хоч життя я своє покладу,

Я нічого уже не боюся,

Я помщуся… хоч і сам пропаду!!!»

Через день з ворогами зустрівся,

І по вбивцях стріляв з автомата,

Як орел. що на жертву спустився,

Нищив й душив свого ката.

Коли кулі у нього скінчились,

Знов став жертвою син-захисник,

Очі в очі з фашистом зустрілись,

От і все… він не вмер і не зник…

Він навіки в бою залишився,

Не вернувся на отчий поріг,

Проте землю святу-непорочну

             Від фашистських катів нам зберіг.

Асташенко Каріна,

   учениця 9-а кл.

«Пам'ять серця: лист ветерану:

 Ми пам’ятаємо, ми пишаємося»

Шановний ветеране!

Неможна передати ті почуття, які хвилюють моє серце. Я дуже шаную Вас, старше покоління, а особливо ветеранів, які в ті далекі часи, не шкодуючи сил, здоров’я, молодості йшли захищати рідну землю від непроханих «гостей», які здається не мали ні душі, ні серця.

У нас час молодь захоплюється фантастикою, сучасними оповіданнями, а я ще і ще раз перечитую книги про Велику Вітчизняну війну. Починаєш читати, і ніби занурюєшся в ті часи, разом з героєм переживаєш, сумуєш, радієш.

А воєнні пісні… Скільки в них глибини, болю, любові. Вони піднімали воїнів у бій, тривожили їх серця, згадуючи своїх рідних, близьких, які чекають тільки Перемоги.

І Ви – наші мужні, відважні, дорогі ветерани – перемогли всім смертям на зло. Хочеться радіти, що Ви у нас є.

Здоров’я Вам, любові і довголіття.

З повагою і шаною до Вас

учениця 8 – А класу СЗОШ №5

Іщенко Олена